Словарь української мови (1924)/заорудувати
◀ заорудити | Словарь української мови З заорудувати |
заорювання ▶ |
|
Заору́дувати, дую, єш, гл. Завладѣть, закомандовать, начать распоряжаться. Шинкарка ним так уже заорудувала, що він у неї під тином шинковим днює й ночує. МВ. II. 181.