Словарь української мови (1924)/занівечити
| ◀ занишпоритися | Словарь української мови З занівечити |
заніз ▶ |
|
Зані́вечити, чу, чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік. Шевч. 415.
| ◀ занишпоритися | Словарь української мови Борис Грінченко З занівечити |
заніз ▶ |
|
Словарь української мови — З
занівечити
Борис Грінченко
1924
Зані́вечити, чу, чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік. Шевч. 415.