Словарь української мови (1924)/занудити

by Борис Грінченко

◀ зануда

Словарь української мови Борис Грінченко З занудити

занудитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зану́ди́ти, джу́, диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудила. Мет. 290. Се ти себе, занудиш, дитино моя. Г. Барв. 197. 2) безл. Затошнить. Занудило коло серця. Шевч. 68.