Словарь української мови (1924)/заночувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заночувати
Берлін: Українське слово, 1924

Заночува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. МВ. II. 87. 2) О дѣвушкѣ или парнѣ: лечь спать съ кѣмъ (на посидѣлкахъ). Я з тобою вечерую, з другим заночую. Чуб. V. 165. 3) Принять на ночлегъ. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш? Гол. I. 153.