Словарь української мови (1924)/занапащати

by Борис Грінченко

◀ занапастити

Словарь української мови Борис Грінченко З занапащати

занапрасно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Занапаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. занапасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.