Словарь української мови (1924)/замітка

by Борис Грінченко

◀ замітити

Словарь української мови Борис Грінченко З замітка

заміткий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

За́мітка, ки, ж. 1) Замѣтка. 2) — дава́ти. Давать понять. Кішку б'ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) Бра́ти на замі́тку. Принимать къ свѣдѣнію.