Словарь української мови (1924)/замісь
| ◀ замісць | Словарь української мови З замісь |
заміський ▶ |
|
Замі́сто, за́мі́сть, замі́сць, замі́сь, нар. Вмѣсто. Дала ж мене моя мати заміж за старого і казала шанувати замісто молодого. Чуб. V. 225. Ой не стеле чумак собі постіленьку, а зелену травицю, а у головки замість подушечки кленьчасту важницю. Чуб. V. 1038. Замісць доброго, дрантя продає. Ном. № 10519. Замісь полу помощена велика купа комишу. Рудч. Ск. II. 20.