Словарь української мови (1924)/замлілий

by Борис Грінченко

◀ замлівати

Словарь української мови Борис Грінченко З замлілий

замліти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Замлі́лий, а, е. Вялый, ослабѣвшій, изнуренный. Вони були худі, замлілі. Левиц. Пов. 369. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з ручок її замлілих. МВ. (О. 1862. I. 83). Замлілі, пригнічені душі. Мир. ХРВ. 258.