Словарь української мови (1924)/замишляти
| ◀ замишлянка | Словарь української мови З замишляти |
заміж ▶ |
|
Замишля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зами́слити, лю, лиш, гл. 1) Замышлять, замыслить, задумывать, задумать. Тільки Бог святий знав, що він думав, гадав, замишляв. Макс. (1849) 53. 2) Только не сов. в. Командовать, распоряжаться. Грин. III. 84. Мил. 223. Ким же я буду, мій синочку, тепер замишляти? Мил. 213. Годувала дітки да й ким замишляти? Чуб. III. 157. Узяли собі гарну невістку, — тепер буде ким замишляти.