Словарь української мови (1924)/замирити
◀ замирення | Словарь української мови З замирити |
замиршавий ▶ |
|
Замири́ти, рю́, риш, гл. 1) Заключить миръ, примириться. Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума. 2) — кого́. Помирить. Замирив він їх. Зміев. у.