Словарь української мови (1924)/зальоги

by Борис Грінченко

◀ залущати

Словарь української мови Борис Грінченко З зальоги

зальопати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зальо́ги, гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовск.).