Словарь української мови (1924)/залуплювати

by Борис Грінченко

◀ залупити

Словарь української мови Борис Грінченко З залуплювати

залуплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Залу́плювати, люю, єш, сов. в. залупи́ти, плю́, пиш, гл. Отворачивать, отворотить (кожу), залупливать, залупить. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила. Грин. III. 547. — о́чі. Выворотить вѣки. Залуплює очі. Каменец. у.