Словарь української мови (1924)/залом
| ◀ залоктати | Словарь української мови З залом |
залома ▶ |
|
Залі́м и зало́м, ло́му, м. 1) Изгибъ, кривизна. 2) Поворотъ (рѣки, дороги). Черк. у. Мнж. 180. 3) Переломъ. 4) Карнизъ. 5) = Завертка 1. Це залом у житі. Бог його знає, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. Черниг. у. 6) За́лом. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ лежитъ буреломъ. Корови і воли пасуть… у за́ломах — лісах, де лежить поломане дерево. Шух. I. 211.