Словарь української мови (1924)/закін

by Борис Грінченко

◀ закім

Словарь української мови Борис Грінченко З закін

закінчання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

За́кін, кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли законюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. I. 234, 224.