Словарь української мови (1924)/закуйовдити

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закуйовдити
Берлін: Українське слово, 1924

Закуйо́вдити, джу, диш, гл. 1) Перепутать, взбить (волоса). 2) Сдѣлаться мятели. Оце б'є яке! Оце закуйовдило! Мир. Пов. I. 115.