Словарь української мови (1924)/закосичувати
| ◀ закосичити | Словарь української мови З закосичувати |
закосичуватися ▶ |
|
Закоси́чувати, чую, єш, сов. в. закоси́чити, чу, чиш, гл. Убирать, убрать, украсить цвѣтами голову или головной уборъ. Ой зроблю я косиченьку саму бервінкову, закосичу кресанину свому миленькому. Гол. IV. 448.