Словарь української мови (1924)/закортіти

by Борис Грінченко

◀ закоростявіти

Словарь української мови Борис Грінченко З закортіти

закорчавіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Закорті́ти, ти́ть, гл. безл. Сильно захотѣться. Аж труситься, так йому закортіло напиться тієї помсти. Стор. I. 187. Закортіло чоловіка зайти у шинок. Рудч. Ск. II. 129.