Словарь української мови (1924)/закопилювати
| ◀ закопилити | Словарь української мови З закопилювати |
закопирсати ▶ |
|
Закопи́лювати, люю, єш, сов. в. закопи́лити, лю, лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. Міусск. окр. 2) Закопи́лити гу́бу. Надуться, разсердиться; заважничать. Ном. № 5084. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи. Кв. II. 177.