Словарь української мови (1924)/законний
| ◀ законити | Словарь української мови З законний |
законність ▶ |
|
Зако́нний, а, е. Законный. Зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Кв. I. 76. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя. Кв. I. 54.