Словарь української мови (1924)/заколоти

by Борис Грінченко

◀ заколота

Словарь української мови Борис Грінченко З заколоти

заколотися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заколо́ти, лю́, леш, гл. 1) Заколоть. Занудило коло серця, закололо в боку. Шевч. 68. Злякався — аж у п'яти закололо. Ном. № 4386. 2) Заколоть, убить колющимъ оружіемъ. 3) Зарѣзать (о свиньяхъ). Прийди, серце Миколю, поросятко заколю. Чуб. V. 11.