Словарь української мови (1924)/заколесник

by Борис Грінченко

◀ заколатати

Словарь української мови Борис Грінченко З заколесник

заколи ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заколе́сник, ка, м. 1) Чека, колышекъ для задержанія колеса на оси. Каменец. у. Kolb. I. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74. 2) = Колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. I. 146.