Словарь української мови (1924)/заклятий
| ◀ заклясти | Словарь української мови З заклятий |
заклячуваний ▶ |
|
Закля́тий, а, е. 1) Заклятый, заколдованный. З того часу ставо́к чистий заріс осокою; не купаються дівчата, обходять горою; як углядять, то христяться і зовуть заклятим. Шевч. 24. Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби як і не візьмеш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жестокій. Вони на тебе ворогують, — я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Ой приїхав чоловік додому заклятий, бив же мене, волочив до самої хати. Чуб. V. 680.