Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закивати
Берлін: Українське слово, 1924

Закива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Закивать. 2) П'ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. Кв. II. 269. 3) П'ята́ми закива́ти на ко́го. Бросить, покинуть кого.