Словарь української мови (1924)/заквітчувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заквітчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Закві́тчувати, чую, єш, сов. в. заквітча́ти, ча́ю, єш, гл. Убирать, убрать, украшать, украсить цвѣтами (преимущественно голову), а также и цвѣтными ягодами, матеріями и пр. Покладе косу на голову поверх скиндячок вінком та заквітча квітками. Кв. I. 75. Иноді труну заквітчують калиною. Ном. № 13427.