Словарь української мови (1924)/закарлючистий

by Борис Грінченко

◀ закарлюка

Словарь української мови Борис Грінченко З закарлючистий

закарлючити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Закарлю́чистий, а, е. Со многими загибами, поворотами. Пішов собі знову блукати по закарлючистих улицях московських. О. 1861. Шевч. X. 4.