Словарь української мови (1924)/заказувати
| ◀ заказник | Словарь української мови З заказувати |
закайок ▶ |
|
Зака́зувати, зую, єш, сов. в. заказа́ти, кажу́, жеш, гл. 1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, дѣлать, сдѣлать распоряженіе. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти. Маркев. 24. Поховали його, як він заказав. Мнж. 36. Тепер закажу світові всьому: нехай не вірить ніхто нікому. Нп. 2) Запрещать, запретить. Як я в матері гуляла, — мати не спиняла, а тепера іспинила чужая дитина, і світ мені зав'язала, гулять заказала. Грин. III. 86. Ой мені мати заказала, щоб я з тобою нігде не стояла. Мет.