Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закадити
Берлін: Українське слово, 1924

Закади́ти, джу́, диш, гл. 1) Закадить (о кажденіи ладономъ). 2) Задымить. Витяг з кишені гаманець з своїм тютюном і закадив махоркою. Левиц. Пов. 232.