Словарь української мови (1924)/зазлостити
| ◀ зазлість | Словарь української мови З зазлостити |
зазмагатися ▶ |
|
Зазлости́ти, щу́, сти́ш, гл. Надѣлать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів. Черк. у.
| ◀ зазлість | Словарь української мови Борис Грінченко З зазлостити |
зазмагатися ▶ |
|
Словарь української мови — З
зазлостити
Борис Грінченко
1924
Зазлости́ти, щу́, сти́ш, гл. Надѣлать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів. Черк. у.