Словарь української мови (1924)/зажурюватися

by Борис Грінченко

◀ зажурювати

Словарь української мови Борис Грінченко З зажурюватися

зазбірувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зажу́рюватися, рююся, єшся, сов. в. зажури́тися, рю́ся, ришся, гл. Опечаливаться, опечалиться, пригорюниваться, пригорюниться. Ото зажурилась! Та така ходить, як тума́. Ном. № 2268. Вже було як зажуриться чим, то аж занедужає. МВ. II. 37. Зажурився, що в мене грошей нема, — незабавно і в тебе не буде. Ном. № 6465. Молодий козаче, чого зарурився? Чуб. V. 27.