Словарь української мови (1924)/задекретувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
задекретувати
Берлін: Українське слово, 1924

Задекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Приказать, дать указъ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. К. ХП. 32. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути. К. ХП. 128.