Словарь української мови (1924)/задавійко
◀ задавити | Словарь української мови З задавійко |
задавлячка ▶ |
|
Задаві́йко, ка, м. Душитель; міроѣдъ, кулакъ. То хиба пан? То задавійко. Він скілько людей згубив тими про́центами. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.