Словарь української мови (1924)/загонистий

by Борис Грінченко

◀ загомоніти

Словарь української мови Борис Грінченко З загонистий

загонити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заго́нистий, а, е. 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере. 2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги. 3) Увлекающійся.