Словарь української мови (1924)/загаювати
| ◀ загаювання | Словарь української мови З загаювати |
загаюватися ▶ |
|
Зага́ювати, га́юю, єш, сов. в. зага́яти, га́ю, єш, гл. Задерживать, задержать. Щоб не загаять тебе, а я ще піду коня запрягать. Канев. у. — Постривайте, каже, я напою воли, а тоді й вам витягну. — Ви ж мене загаєте. Я перш собі витягну. Г. Барв. 382.