Словарь української мови (1924)/загачувати

by Борис Грінченко

◀ загатити

Словарь української мови Борис Грінченко З загачувати

загаювання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зага́чувати, чую, єш, сов. в. загати́ти, чу́, тиш, гл. Запруживать, запрудить; дѣлать, сдѣлать плотину, запруду. Ні один не переплив, усі камнем лягли по дну, аж річку загатили. К. Орися. (ЗОЮР. II. 204). Інгул що-зіму замерзає — Богун не встане загатить шляхетським трупом. Шевч. 160. Все пани та пани, а греблі нема кому загатити. Ном. № 1173.

Зага́чувати, чую, єш, сов. в. зага́чити, чу, чиш, гл. Захватывать, захватить крюкомъ; зацѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть, завлечь, привлечь. Хлопці його у свою компанію загачили хитрощами.