Словарь української мови (1924)/загадка
| ◀ загадати | Словарь української мови З загадка |
загадування ▶ |
|
За́гадка, ки, ж. 1) = Загад 3. Загадав мені мій миленький загадки в дорогу: їдна загадочка, — щоб вишита сорочка; друга загадочка, — щоб вишит синій мундир. Грин. III. 629. 2) Загадка. Така ваша загадка, що нема й розгадки. Ном. № 13055. 3) Раст. Erigeron canadensis L. ЗЮЗО. I. 121. Ум. За́гадонька, за́гадочка.