Словарь української мови (1924)/завіхтирити
| ◀ завіхолитися | Словарь української мови З завіхтирити |
завічати ▶ |
|
Заві́хтирити, рю, риш, гл. Схватиться вихремъ. Загуло, завіхтирило. МВ. (К. С. 1902. X. 155).
| ◀ завіхолитися | Словарь української мови Борис Грінченко З завіхтирити |
завічати ▶ |
|
Словарь української мови — З
завіхтирити
Борис Грінченко
1924
Заві́хтирити, рю, риш, гл. Схватиться вихремъ. Загуло, завіхтирило. МВ. (К. С. 1902. X. 155).