Словарь української мови (1924)/завітритися
| ◀ завітати | Словарь української мови З завітритися |
завітування ▶ |
|
Заві́тритися, рюся, ришся, гл. Заѣхать, забраться. Нема мого панича — аж у Чернігів завітрився. Харьк.
| ◀ завітати | Словарь української мови Борис Грінченко З завітритися |
завітування ▶ |
|
Словарь української мови — З
завітритися
Борис Грінченко
1924
Заві́тритися, рюся, ришся, гл. Заѣхать, забраться. Нема мого панича — аж у Чернігів завітрився. Харьк.