Словарь української мови (1924)/завітритися

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завітритися
Берлін: Українське слово, 1924

Заві́тритися, рюся, ришся, гл. Заѣхать, забраться. Нема мого панича — аж у Чернігів завітрився. Харьк.