Словарь української мови (1924)/завістити

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завістити
Берлін: Українське слово, 1924

Завісти́ти, щу́, сти́ш, гл. — кого́. Сообщить (кому). Думали-думали, як його лучче Катрю завістити про те, що чули. МВ. II. 138.