Словарь української мови (1924)/завсідний
◀ завсіди | Словарь української мови З завсідний |
завсюди ▶ |
|
Завсі́дний, а, е. Всегдашній. Левиц. Правда, 1868. 448. Шух. I. 120. Въ значеніи обычный. Зрушили завсідній спокій життя. Мир. ХРВ. 256. Завсідні житечні турботи. Мир. ХРВ. 350.