Словарь української мови (1924)/заворітній

by Борис Грінченко

◀ заворітниця

Словарь української мови Борис Грінченко З заворітній

заворіття ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заворі́тній, я, є. 1) Находящійся за воротами. 2) Сторожъ при воротахъ, запирающихъ село къ полю. Як приїхали під самий коливорот, паніматка поспитала в заворітнього. Св. Л. 77.