Словарь української мови (1924)/завзятися

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завзятися
Берлін: Українське слово, 1924

Завзя́тися, візьму́ся, мешся, гл. 1) Задаться цѣлью, упорно стремиться къ чему. Завзялись ляшки ще й багатії люде забрать, забрати тих бідних сирот. Чуб. V. 973—974. 2) — на ко́го. Взъѣсться, ожесточиться, напасть на кого. Писарь завзявся на мене. Каменец. у. Три селі завзялися на старшину. НВолын. у.