Словарь української мови (1924)/завершати

by Борис Грінченко

◀ завертка

Словарь української мови Борис Грінченко З завершати

заверюха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заверша́ти, ша́ю, єш, сов. в. заверши́ти, шу́, ши́ш, гл. Завершать, завершить, заканчивать, закончить (крышу, стогъ, копну). Чуб. III. 390. Здорові та гарно завершені стоги пшениці та жита. О. 1862. X. 113. Иногда употребляется и вообще въ смыслѣ заканчивать, закончить, довершить. Бреши, бреши, гаразд заверши, під конець правду скажи та й забожись. Мнж. 166. Було, було, погано, а сей год завершило (т. е. дошло до высшей степени): ні хліб не вродив, ні огородина. Волч. у.