Словарь української мови (1924)/завгарити

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завгарити
Берлін: Українське слово, 1924

Завга́рити, рю, риш, гл. — кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити… О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле. Мир. Пов. II. 80.