Словарь української мови (1924)/завада

by Борис Грінченко

◀ заваготіти

Словарь української мови Борис Грінченко З завада

заваджати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зава́да, ди, ж. Препятствіе, помѣха, затрудненіе. То завада є йому, що воно не зійшло. Камен. у. Бу́ти на зава́ді. Служить помѣхою, мѣшать. Йому й муха на заваді. Ном. № 2890. Поганому животові й пироги на заваді. Посл. Ста́ти на зава́ді. Помѣшать.