Словарь української мови (1924)/забурчати

by Борис Грінченко

◀ забурхати

Словарь української мови Борис Грінченко З забурчати

забути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаку струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. I. 71).