Словарь української мови (1924)/забачати
| ◀ забахурувати | Словарь української мови З забачати |
забачення ▶ |
|
Забача́ти, ча́ю, єш, сов. в. заба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, Боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324.