Словарь української мови (1924)/з'їздитися

by Борис Грінченко

◀ з'їздити

Словарь української мови Борис Грінченко З з'їздитися

з'їмати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

З'ї́здитися, джуся, дишся, гл. Изъѣздиться. Був кінь та з'їздився. Ном. № 1898. Не тілько що, але й зелізо з'їздиться. Ном. № 2728.

З'їзди́тися, джу́ся, ди́шся, сов. в. з'ї́хатися, з'ї́дуся, дешся, гл. Съѣзжаться, съѣхаться. Там ся кажу поховати, де ся пани з'їздя. Гол. I.