Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
журливо
Берлін: Українське слово, 1924

Журли́во, нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. М. Пр. 53.