Жу́ра, ри,м. = Джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.
Жура́, ри́,ж. = Журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Гол. II. 759. Ум. Жу́рка. Вх. Зн. 17.
