Словарь української мови (1924)/животина
◀ животик | Словарь української мови Ж животина |
животинник ▶ |
|
Животи́на, ни, ж. 1) Животъ. 2) Животное. Кінь пасся на волі округ хати. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист. К. ЧР. 248.